Біографія

tolstouhov_feedback

Україно!

Ти – мій сон і мрія,

Ти – моє кохання і любов,

Дню твоєму  кожному радію

І за тебе знов молюсь і знов…

А. В. Толстоухов

 

 

 

   

Толстоухов Анатолій Володимирович

Народився 2 січня 1956 року в місті Харцизьку Донецької області (Українська РСР).

Освіта: вища. Після закінчення 1978 року Орловського державного педагогічного інституту (спеціальність: «Історія, суспільствознавство і англійська мова», кваліфікація: «Учитель історії та англійської мови») з вересня 1986 року по липень 1988-го продовжував навчання на відділенні журналістики у Вищій партійній школі при ЦК КПУ.

Трудовий шлях А. Толстоухов розпочав у серпні 1978 року вихователем в колонії для неповнолітніх (м. Орел), потім по травень 1979-го обіймав посаду директора Краснянської восьмирічної школи (Орловська область).

З травня 1979 року по жовтень 1980-го служив у Збройних силах СРСР, був курсантом полкової школи, заступником комвзводу, секретарем організації ВЛКСМ дивізіону. Демобілізувавшись з Радянської армії, в листопаді того ж 1980 року став викладачем історії в ПТУ № 48 м. Зугрес (Донецька область).

З серпня 1981 року по березень 1983-го працював директором восьмирічної школи-інтернату (м. Зугрес).

У березні 1983 року — лютому 1986-го був лектором, інструктором відділу пропаганди та агітації Харцизького міськкому КПУ.

З лютого по серпень 1986-го обіймав посаду завідувача відділом з соціальних питань редакції газети «Соціалістична Батьківщина» (м. Харцизьк).

У серпні 1988 року — серпні 1990-го був заступником редактора районної газети «Знамя труда» (м. Волноваха, Донецька область).

В ході виборів Верховної Ради України 1990 року балотувався у Волноваському виборчому окрузі № 148 (Донецька область) і вперше отримав мандат народного депутата України 12 (I) скликання.

З серпня 1990 року по травень 1994-го обіймав посаду секретаря парламентської Комісії у справах молоді та спорту.

З травня по липень 1994 був генеральним директором Інформаційного агентства «Українське молодіжне агентство» (м. Київ).

У серпні 1994 року — вересні 1995-го обіймав посаду заступника голови ради Фонду сприяння розвитку мистецтв. У той же час був президентом телерадіокомпанії «Свитязь», редактором газети «Завтра».

З вересня 1995 року по липень 1997-го працював заступником Міністра Кабінету Міністрів України з регіональних і громадсько-політичних питань, з 25 липня 1997 року по 20 грудня 1999-го обіймав посаду Міністра Кабміну України, з 16 по 27 грудня 1999-го був урядовим секретарем КМ України (в уряді Валерія Пустовойтенка).

У лютому 2000 року — жовтні 2001-го обіймав посаду заступника голови Київської міської державної адміністрації Олександра Омельченка з питань освіти і культури.

З жовтня 2001 року по квітень 2002-го був першим заступником голови Народно-демократичної партії (НДП) В. Пустовойтенка (на постійній основі).

На парламентських виборах 2002 року втретє пройшов до Верховної Ради України IV скликання. У червні 2002 року був обраний заступником голови Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Склав депутатські повноваження 3 червня 2004-го.

З 31 липня 2003 року по 29 січня 2005-го обіймав посаду Міністра Кабінету Міністрів.

З 4 серпня 2006 по 18 грудня 2007-го був Міністром Кабінету Міністрів у наступному уряді.

На дострокових виборах Верховної Ради-2007  вчетверте отримав мандат народного депутата України VI скликання. У грудні 2007 року був обраний членом парламентського Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Склав депутатські повноваження 11 березня 2010-го.

З 11 березня по 9 грудня 2010-го — Міністр Кабінету Міністрів.

2011 року став радником, спеціальним уповноваженим Прем’єр-міністра України.

 

А на дозвіллі Анатолій Толстоухов захоплюється книгами, театром, створенням віршів та пісень про життя, любов і людей, завдяки натхненню любимої родини та віри в  розбудову заможної та щасливої України..

Україно!
Ти – мій сон і мрія,
Ти – моє кохання і любов,
Дню твоєму  кожному радію
І за тебе знов молюсь і знов…
 
Почуттями, справами, думками,
Пам’яттю, що  болем височить,
Створеним і серцем, і руками
Для років майбутніх і століть.
 
Вірю,  день гряде по-справжньому соборний,
Не розділить — об’єднає нас Майдан.
Правда й Совість — сила невідпорна,
Бог — наш невмирущий Отаман.
 
Україно!
Земле наша рідна,
Від вершин  Карпат до хвиль Дніпра.
Б’ю чолом, схиляюся уклінно
І кажу: «Прийшла твоя пора».
 
А твоя пора — вона і наша.
І нехай минуле ще болить —
Не мине нас України чаша,
І її Господь благословить.